соняшник
СО́НЯШНИК, ч.
1. род. а. Однорічна трав'яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (обернена звичайно до сонця). Вирощують соняшник переважно на зерно і для одержання харчової та технічної олії.
Один соняшник розкинув розкішний лист над огорожею й схилив важку жовту голову через тин (І. Нечуй-Левицький);
Соняшник польовий;
Соняшник декоративний;
* У порівн. Застебнутий на всі гудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, справді, як соняшник у цвіту (О. Гончар);
// род. у, у знач. збірн. Названі рослини в сукупності виду.
Одного соняшнику сіяв [Бараболя] двадцять десятинок з гаком... (О. Ковінька);
Культевувати соняшник;
Виробництво соняшнику.
2. род. а. Зрізана голівка або квітка цієї рослини.
* У порівн. Поправила [братова] біля столу налавник і повернула миле, округле, мов соняшник, обличчя до Якова (М. Стельмах).
3. тільки мн. Поля, на яких ростуть ці рослини; самі рослини цих полів.
Тільки доїхали [вершники] до перших хат, як з соняшників вийшли два бійці (Григорій Тютюнник);
Хвилювалися жита, цвіли соняшники (А. Шиян).
4. Сім'ячко цієї рослини, використовується для отримання соняшникової олії.
5. род. у, збірн. Насіння цієї рослини.
– Вона була міщанка, перекупка: хлібом торгувала, рибою, соняшником... (Панас Мирний);
Лузати соняшник.
Значення в інших словниках
- соняшник — со́няшник 1 іменник чоловічого роду одна рослина со́няшник 2 іменник чоловічого роду збірне Орфографічний словник української мови
- соняшник — I [сон'ашниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (одна рослина) II [сон'ашниек] -ку, м. (на) -ку (збірне) Орфоепічний словник української мови
- соняшник — 1》 род. -а. Однорічна трав'яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (суцвіттям). || род. -у, у знач. збірн. Названі рослини в сукупності виду. 2》 род. -а. Зрізана голівка або квітка цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соняшник — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих, олійна культура; походить з Америки; в Україні культурна форма з підвидами: с. польовий і с. декоративний; з їстівних насінин одержують соняшникову олію; використовують як корм для худоби і як декоративну рослину. Універсальний словник-енциклопедія
- соняшник — СО́НЯШНИК (однорічна олійна рослина), СО́НЯХ розм. Розкішні соняшники погойдуються по обидва боки дороги (Ю. Яновський); По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (А. Малишко). Словник синонімів української мови
- соняшник — Со́няшник і со́яшник, -ка; -ники Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соняшник — СО́НЯШНИК. 1. род. а. Однорічна трав’яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (суцвіттям). Один соняшник розкинув розкішний лист над огорожею й схилив важку жовту голову через тин (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах