сонячність
СО́НЯЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до со́нячний 2 — 4.
Весела сонячність, блакить, тепло господарюють у світі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 152);
В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (Рильський, Поеми, 1957, 23);
На його обличчя миттю набігла сонячність, воно стало щиропривітним (Загреб., День.., 1964, 199);
Сама вона теж була вся чистота, сонячність, усмішка природи (Гончар, Тронка, 1963, 291).
Словник української мови (СУМ-11)