соняшниковий
СО́НЯШНИКОВИЙ, а, е. Прикм. до со́няшник.
Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді, вільховій корі… (Горд., II, 1959, 19);
В’ється над дівчатами соняшниковий пилок, осідає на косинки, на руки, на лиця… (Гончар, Новели, 1954, 102);
— Ходімо танцювати,— сказав він їй, дихнувши в лице запахом тютюну, змішаного з запахом підсмажених соняшникових зернят (Тют., Вир, 1964, 128);
Гнув і я спину на його соняшникових плантаціях (Ковінька, Кутя.., 1960, 92);
// Зробл., вигот., зібраний і т. ін. з соняшника.
У низенькому сільському клубі блимав каганець, в якому потріскувала соняшникова олія (Воскр., Весна.., 1939, 14);
Приємна терпкуватість зразу їй підказала, з яких квіток носили його [мед] бджоли. — Соняшниковий? — Соняшниковий, самий свіжий (Стельмах, II, 1962, 239).
Словник української мови (СУМ-11)