сороміцький
СОРОМІ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний.
Цілими днями по вулицях хрипло кричав п’яний народ, співав сороміцькі пісні, лаявсь, заводив бійки (Коцюб., II, 1955, 365);
Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси (Тулуб, В степу.., 1964, 185);
Сміялася [Векла] і говорила їй стиха сороміцькі слова, аж Марія почервоніла (Головко, II, 1957, 149);
Сороміцькі картинки.
2. Який виражає чию-небудь безсоромність.
Хлопець зніяковів ще більше, аніж від прилипань [залицянь] молодички з сороміцькими очима (Загреб., Диво, 1968, 168).
Словник української мови (СУМ-11)