спадина

СПА́ДИНА, и, ж. Спадиста місцевість, поверхня.

Криві стежки вились по каменистій спадині (Коцюб., І, 1955, 392);

Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (Зеров, Вибр., 1966, 131).

Значення в інших словниках

1. спадина — спа́дина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спадина — -и, ж. Спадиста місцевість, поверхня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спадина — СПА́ДИНА, и, ж. Спадиста місцевість, поверхня. Криві стежки вились по каменистій спадині (М. Коцюбинський); Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах