спадина
СПА́ДИНА, и, ж. Спадиста місцевість, поверхня.
Криві стежки вились по каменистій спадині (Коцюб., І, 1955, 392);
Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (Зеров, Вибр., 1966, 131).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спадина — спа́дина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спадина — -и, ж. Спадиста місцевість, поверхня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спадина — СПА́ДИНА, и, ж. Спадиста місцевість, поверхня. Криві стежки вились по каменистій спадині (М. Коцюбинський); Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах