спакований
СПАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спакува́ти.
У хаті порожньо, речі зібрані й спаковані (Ле, Міжгір’я, 1953, 336);
// У знач. прикм.
Хлопець вибіг з хати, виносячи спаковану апаратуру (Ю. Янов., IV, 1959, 79);
// спако́вано, безос. присудк. сл.
От уже й речі спаковано.. Можна рушати (Коцюб., І, 1955, 230).
Словник української мови (СУМ-11)