спаленілий
СПАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спалені́ти.
Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло… З кам’яного будинку.. вискочила спаленіла Надія Марківна, напустилася на хлоп’яків, що.. грали в цурки (Горд., Буян, 1938, 17);
// у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи).
Не розмикає [воїн] спаленілих губ (Бажан, І, 1946, 298).
Словник української мови (СУМ-11)