спаплюжити

СПАПЛЮ́ЖИТИ, жу, жиш, перех. Док. до паплю́жити.

— На весь світ вас.. обплюю й спаплюжу (Фр., XI, 1952, 433);

[Желябов:] Ні, Соню, над трибуною суду лунати мусить голос із народу: його почують. Соню, і його ніхто нічим спаплюжити не зможе (Голов., Драми, 1958, 287);

— Хто навів нас на самогон? Ти. Хто спаплюжив діда? Ти (Кучер, Трудна любов, 1960, 504);

— Для недолюдків немов нічого святого… Була б їхня воля — і зірки, і сонце — все б спаплюжили (Мур., Бук. повість, 1959, 207).

Значення в інших словниках

1. спаплюжити — спаплю́жити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спаплюжити — -жу, -жиш, перех. Док. до паплюжити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спаплюжити — СПАПЛЮ́ЖИТИ, жу, жиш, кого, що. Док. до паплю́жити. – На весь світ вас .. обплюю й спаплюжу (І. Франко); [Желябов:] Ні, Соню, над трибуною суду лунати мусить голос із народу: його почують. Соню, і його ніхто нічим спаплюжити не зможе (С.  Словник української мови у 20 томах
4. спаплюжити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. спаплюжити — Спаплю́жити, -лю́жу, -жиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)