спеція
СПЕ́ЦІЯ, ї, ж.
1. перев. мн. Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа.
З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (Рудь, Гомін.., 1959, 10);
В узбецьких стравах своєрідним є підбір.. спецій (м’ята, кориця, гвоздика, імбир, шафран і т. п.) (Технол. пригот. їжі, 1957, 4).
2. заст. Зілля (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-11)