спиж

СПИЖ¹, у, ч., діал. Свидина.

СПИЖ², у, ч., заст. Бронза (у 1 знач.).

Дивись: мій [колодязя] простий зруб із дерева старого; Ні мармуру мені, ні спижу дорогого Ніхто ніколи не приніс (Щог., Поезії, 1958, 292);

Чимало тоді золота й срібла накидали городяни в розтоплену мідь, щоб співав цей дзвін любішим голосом, і сам Варфоломей Копистка висипав тоді в киплячий спиж усю свою калитку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 376);

*У порівн. — О!..— хлипав переляканий циган, висмикуючи свою брудну подерту сорочку, з-під якої визирали темні, як спиж, волохаті груди (Коцюб., І, 1955, 213).

Значення в інших словниках

1. спиж — Спиж: — бронза [8,XII] — бронза, мідь [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. спиж — спиж 1 іменник чоловічого роду свидина діал. спиж 2 іменник чоловічого роду бронза арх.  Орфографічний словник української мови
3. спиж — зап. бронза.  Словник синонімів Караванського
4. спиж — I -у, ч., діал. Свидина. II -у, ч., заст. Бронза (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спиж — СПИЖ¹, у, ч., діал. Свидина. СПИЖ², у, ч., заст. Бронза (у 1 знач.). Дивись: мій [колодязя] простий зруб із дерева старого; Ні мармуру мені, ні спижу дорогого Ніхто ніколи не приніс (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. спиж — БРО́НЗА, СПИЖ заст.  Словник синонімів української мови
7. спиж — Спиж, -жу, -жеві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. спиж — Спиж, -жу м. 1) Бронза, мѣдь, колокольный металлъ. 2) Зарубка, углубленіе, вырубленное въ кускѣ дерева. Шух. І. 87, 93. 3) раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119.  Словник української мови Грінченка