спинений
СПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спини́ти.
Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють її в бігу (Фр., VI, 1951, 117);
// спи́нено, безос. присудк. сл.
Іванов лежав у своїй кімнаті..— блідий, знекровлений, але кровотечу спинено (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 358).
Словник української мови (СУМ-11)