сплетіння
СПЛЕТІ́ННЯ, я, с.
1. Місце, де з’єднується, переплітається що-небудь.
Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов… (Зар., Світло, 1961, 12);
За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів.., Гуркотять поїзди електричні Водоспадом на Фастів, Ірпінь… (Криж., Під зорями.., 1950, 8).
2. Ціле, що становить собою переплетення окремих його частин.
Іван підступає ближче і раптом у сплетінні вербових коренів помічає величезну щуку (Кол., Терен.., 1959, 37);
Між вузлуватим сплетінням дубового гілля горіло весняне небо (Перв., Невигадане життя, 1958, 37);
Угорі, на химерному невидимому сплетінні металевих конструкцій бурової, блимають вогні (Цюпа, Краяни, 1971, 49).
3. Поєднання, переплетення чого-небудь.
Оправа другого турячого рога з Чорної Могили ще багатша. В основу її рисунка покладено билинний сюжет, в якому фігурують фантастичні звірі, птахи та люди.. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 529);
// перен. Суміш, поєднання якихось явищ, подій і т. ін.
Цілою кавалькадою вривається до мене галас схвильованої вулиці,— якесь дивне сплетіння сміху, співу, крику, плачу й розміреного топоту людських ніг (Кол., На фронті.., 1959, 109);
Стрімкі чи повільні переходи почуттів, їх зіткнення, протиставлення, сплетіння — така стихія його [А.Малишка] ліризму (Вітч., 10, 1963, 123).
Сплеті́ння обста́вин — те саме, що Збіг обста́вин ( див. збіг).
— Трагічне сплетіння обставин, жорстоке вбивство чоловіка, мала дитина, осамотнена жінка в далекому лісництві… І ніде жодної рідної душі… (Загреб., Шепіт, 1966, 297).
Словник української мови (СУМ-11)