сплетіння

сплеті́ння

-я, с.

1》 Місце, де з'єднується, переплітається що-небудь.

2》 Ціле, що становить собою переплетення окремих його частин.

3》 Поєднання, переплетення чого-небудь.

|| перен. Суміш, поєднання якихось явищ, подій і т. ін. Сплетіння обставин.

Значення в інших словниках

1. сплетіння — сплеті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сплетіння — Плетиво, спліт, заплут  Словник чужослів Павло Штепа
3. сплетіння — СПЛЕТІ́ННЯ, я, с. 1. Місце, де з'єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов... (М. Зарудний); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів..  Словник української мови у 20 томах
4. сплетіння — ПЕРЕПЛЕ́ТЕННЯ (щось переплетене), ПЕРЕПЛЕТІ́ННЯ, СПЛЕ́ТЕННЯ, ПЛЕ́ТЕННЯ, ПЛЕТІ́ННЯ, СПЛЕТІ́ННЯ, ПЛЕ́ТИВО, ПЛУТАНИ́НА, ПЛУТАНИ́ЦЯ розм., ПЛУ́ТАНКА розм., ЗА́ПЛУТ діал. (щось переплутане); ПЛЕТЕНИ́ЦЯ (про події, явища тощо); ХИТРОСПЛЕТІ́ННЯ книжн.  Словник синонімів української мови
5. сплетіння — СПЛЕТІ́ННЯ, я, с. 1. Місце, де з’єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов… (Зар., Світло, 1961, 12); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів..  Словник української мови в 11 томах