Значення в інших словниках
-
сплетіння —
сплеті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
сплетіння —
-я, с. 1》 Місце, де з'єднується, переплітається що-небудь. 2》 Ціле, що становить собою переплетення окремих його частин. 3》 Поєднання, переплетення чого-небудь. || перен. Суміш, поєднання якихось явищ, подій і т. ін. Сплетіння обставин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сплетіння —
СПЛЕТІ́ННЯ, я, с. 1. Місце, де з'єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов... (М. Зарудний); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів..
Словник української мови у 20 томах
-
сплетіння —
ПЕРЕПЛЕ́ТЕННЯ (щось переплетене), ПЕРЕПЛЕТІ́ННЯ, СПЛЕ́ТЕННЯ, ПЛЕ́ТЕННЯ, ПЛЕТІ́ННЯ, СПЛЕТІ́ННЯ, ПЛЕ́ТИВО, ПЛУТАНИ́НА, ПЛУТАНИ́ЦЯ розм., ПЛУ́ТАНКА розм., ЗА́ПЛУТ діал. (щось переплутане); ПЛЕТЕНИ́ЦЯ (про події, явища тощо); ХИТРОСПЛЕТІ́ННЯ книжн.
Словник синонімів української мови
-
сплетіння —
СПЛЕТІ́ННЯ, я, с. 1. Місце, де з’єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов… (Зар., Світло, 1961, 12); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів..
Словник української мови в 11 томах