сплюх
СПЛЮХ, а, ч.
1. розм. Чоловік, який любить спати, багато спить.
Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (Мак., Вибр., 1954, 61);
Солодко позіхає парубок.— Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? — кепкує Уляна (Стельмах, І, 1962, 99).
2. діал. Заєць.
Словник української мови (СУМ-11)