сплюх
СПЛЮХ, а, ч.
1. розм. Чоловік, який любить спати, багато спить.
Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О. Маковей);
Солодко позіхає парубок. – Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? – кепкує Уляна (М. Стельмах).
2. діал. Заєць.
Словник української мови (СУМ-20)