сплющений
СПЛЮ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сплю́щити.
— Тільки переступив поріг, як побачив дідизного старця.. Руки — як курячі ніжки, спина стулилась з грудьми, і так увесь висох, як сплющений чорнобривчик між листами псалтиря (Стор., І, 1957, 151);
Ми бігли мимо паровоза, що лежав на боці, сходив парою, неначе конав, мимо нагромаджених безладною купою потрощених вагонів,— то сплющених, то розламаних надвоє (Кол., На фронті.., 1959, 98);
Очі йому були міцно сплющені (Ткач, Жди.., 1959, 25);
// У знач. прикм.
Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі (Стельмах, І, 1962, 482).
2. у знач. прикм. Плоский від здавлювання, натискування, удару і т. ін.
Мідяні труби простягали .. покручені кінці, сплющені, зм’яклі, наче стоптані кишки (Коцюб., II, 1955, 94);
В піднятім смерчами грунті мелькають, поблискуючи, сплющені.. казанки (Гончар, III, 1959, 365);
Коло бочки валялася сплющена снарядна гільза (Кучер, Голод, 1961, 442);
// Який має форму чогось стиснутого, придавленого зверху.
Плющихами.. звалися баштові рушниці, з широкими на кінці і сплющеними гирлами (Стар., Облога.., 1961, 31);
Обличчя у нього було якесь пташине, з великим сплющеним носом (Коз., Гарячі руки, 1960, 46);
Навколо нього журно шуміли колоски, маленькі, сплющені, ніби вимолотив хтось на пні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447);
Плоди кабачків довгі, циліндричні, у патісона — сплющені, за формою подібні до тарілки або дзвіночка (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 277);
Тіло у видри сплющене, розширене до хвоста. Хвіст теж сплющений, сильний (Знання.., 1, 1970, 29);
Найточніші виміри показали, що Земля сплющена біля полюсів і здута біля екватора. Це результат її обертання навколо осі (Наука.., 8, 1956, 25).
Словник української мови (СУМ-11)