споживний
СПОЖИ́ВНИ́Й, спожи́вна́, спожи́вне́. Стос. до споживання.
Мірза запросив Ремо до їжі — чаю з перепічками та лишками ласощів і пояснив чужинцеві, що нахабству цих вартових немає меж; од них завжди треба ховати все, що тільки має якусь вартість чи споживну принаду (Досв., Гюлле, 1961, 67);
Вирішальне значення для ефективності суспільного виробництва й темпів його зростання має поліпшення споживних властивостей продукції (Наука.., 6, 1970, 5);
// Придатний для споживання як їжа; їстівний.
До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки, а в партизанських лісах довідався од лісників, що вони споживні, а приправа, з них — хоч куди й навіть часником пахне (Стельмах, II, 1962, 144).
∆ Спожи́вна́ ва́ртість див. ва́ртість.
Словник української мови (СУМ-11)