споконвічно
СПОКОНВІ́ЧНО. Присл. до споконві́чний.
Держава існує не споконвічно (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 135);
На землях, що їх ми можемо розглядати як споконвічно східнослов’янські, було знайдено близько двох десятків римських медальйонів (Археол., VIII, 1953, 51).
Словник української мови (СУМ-11)