спокійно
СПОКІ́ЙНО.
1. Присл. до спокі́йний 1, 2, 4.
Вода в зеленому плесі стояла спокійно (Томч., Готель.., 1960, 12);
Спокійно дихала земля, від радості ясна (Гонч., Вибр., 1959, 330);
Капітан встав, умився і почав одягатися, звільна, спокійно (Фр., VI, 1951, 440);
— Посидь, Левку, спокійно (Стельмах, І, 1962, 280);
Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Кобр., Вибр., 1954, 156);
Орля сиділо тихо, спокійно, і коли Жайсак вийшов, спустивши полог юрти, заплющило очі й заснуло (Тулуб, В степу.., 1964, 144);
Говорив коваль розважно й спокійно, а сам, як хмара, похмурий — такий уже є (Головко, II, 1957, 221);
Маковейчик хапає кабель в руки і біжить уздовж лінії. Доки лінія йде байраком, Маковейчик відчуває себе спокійно (Гончар, III, 1959, 57);
А почне мені дріматись, Я під голови м’якеньку, Щоб було спокійно спати, Підгорну мою рученьку (Щог., Поезії, 1958, 254);
Ніч минула спокійно, а ясний холодний день і зовсім заспокоїв село (Коцюб., II, 1955, 95);
Соломія поралась коло печі, баба доглядала дитини. Сім’я жила тихо та спокійно (Н.-Лев., VI, 1966, 373).
◊ Не дава́ти спокі́йно спа́ти кому — турбувати, бентежити кого-небудь.
А тут, як на те, ще й особливе діло, важне діло, що давно вже клопоче їх голову, не дає спокійно спати (Мирний, III, 1954, 258);
[Партизани:] Тебе, Асан, чекали. Та без тебе ми також не давали паничам спокійно спати! (Голов., Осінь.., 1938, 48);
Спокі́йно мо́же спа́ти — хто-небудь може заспокоїтися, не турбуватися про щось.
Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом (Коцюб., II, 1955, 228);
[Кай Летіцій:] Але в життя думки ті не перейдуть, на те занадто наш Руфін філософ, і цезар наш спокійно може спати (Л. Укр., II, 1951, 364).
2. у знач. присудк. сл. Тихо, без метушні, без шуму.
Був чудовий липневий ранок.. Скрізь було тихо, спокійно (Коцюб., І, 1955, 215);
Якусь мить довкола було тихо й спокійно (Смолич, І, 1958, 57);
// Мирно, без громадських безпорядків.
В околиці Житомира було ще спокійно, але вже звідусіль доходила чутка про страшні козацькі загони. Богданове військо вже побідно йшло після Корсунської битви од Білої Церкви на Гончариху і прямувало на Волинь (Н.-Лев., VII, 1966, 161).
3. у знач. присудк. сл. Без тривог, без переживань.
Мені тут, у п. Ольги, дуже добре.. і дуже спокійно (Л. Укр., V, 1956, 342);
Так солодко, спокійно… Не встав би й на суд страшний, не звівся б і до долі… (Коцюб., II, 1955, 27).
Спокі́йно на се́рці (на душі́) у кого — хто-небудь перебуває у стані душевної рівноваги, душевного спокою.
Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня — і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори. Ставало спокійно і тепло на серці (Коцюб., II, 1955, 334).
Словник української мови (СУМ-11)