спокійно
СПОКІ́ЙНО.
1. Присл. до спокі́йний 1, 2, 4.
Вода в зеленому плесі стояла спокійно (М. Томчаній);
Спокійно дихала земля, від радості ясна (І. Гончаренко);
Капітан встав, умився і почав одягатися, звільна, спокійно (І. Франко);
– Посидь, Левку, спокійно (М. Стельмах);
Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Н. Кобринська);
Орля сиділо тихо, спокійно, і коли Жайсак вийшов, спустивши полог юрти, заплющило очі й заснуло (З. Тулуб);
Говорив коваль розважно й спокійно, а сам, як хмара, похмурий – такий уже є (А. Головко);
Маковейчик хапає кабель в руки і біжить уздовж лінії. Доки лінія йде байраком, Маковейчик відчуває себе спокійно (О. Гончар);
А почне мені дріматись, Я під голови м'якеньку, Щоб було спокійно спати, Підгорну мою рученьку (Я. Щоголів);
Ніч минула спокійно, а ясний холодний день і зовсім заспокоїв село (М. Коцюбинський);
Соломія поралась коло печі, баба доглядала дитини. Сім'я жила тихо та спокійно (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. пред. Тихо, без метушні, без шуму.
Був чудовий липневий ранок .. Скрізь було тихо, спокійно (М. Коцюбинський);
Якусь мить довкола було тихо й спокійно (Ю. Смолич);
В кімнаті спокійно і тихо, але нерви все більше наструнчуються (І. Багряний);
// Мирно, без громадських безпорядків.
В околиці Житомира було ще спокійно, але вже звідусіль доходила чутка про страшні козацькі загони. Богданове військо вже побідно йшло після Корсунської битви од Білої Церкви на Гончариху і прямувало на Волинь (І. Нечуй-Левицький).
3. у знач. пред. Без тривог, без переживань.
Мені тут, у п. Ольги, дуже добре .. і дуже спокійно (Леся Українка);
Так солодко, спокійно... Не встав би й на суд страшний, не звівся б і до долі... (М. Коцюбинський).
(1) Спокі́йно на се́рці (на душі́) у кого – кому-небудь легко і спокійно.
Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня – і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори. Ставало спокійно і тепло на серці (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)