спокійний
СПОКІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який перебуває в стані спокою (у 1 знач.).
Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (Марко Вовчок);
Погода чудова, тиха, безхмарна, вітру нема, море спокійне (М. Коцюбинський);
Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були ліс і поле (Леся Українка);
Спокійне повітря відпочиває недовго. Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський);
// Який перебуває в стані рівноваги.
Ти, поете, слухай Голоси і лживі, й праві, Темний гріх і світлий сміх, І клади не як Феміда, А з розкритими очима На спокійні терези (М. Рильський);
// У якому нема великого руху, шуму.
Маруся окинула оком .. спокійний куточок свого гніздечка (І. Нечуй-Левицький);
Він лежить у спокійній землянці, і війни нема, є лише білий місяць на порозі (О. Гончар);
Живуть [ляльки] у садку, в дуплі старої груші. Там улаштовано їм спокійну, затишну кімнатку (О. Донченко);
// Який відзначається спокоєм, стриманістю, рівністю в протіканні, у виявленні.
На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Марко Вовчок);
Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності (М. Коцюбинський);
Рядом із сонцем, в безмірній вишині парить орел, і зрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Г. Хоткевич);
На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Ю. Яновський);
Присутні вели спокійну, видно, давно розпочату розмову (О. Гончар);
// Повільний, розмірений.
На поміч прийшла Варвара. Її спокійні рухи, з якими вона вешталась по хаті, збирала одежу та натягала дітям панчішки, певний важкий хід босих ніг, поважне обличчя – все те навівало на паню Наталю спокій (М. Коцюбинський);
Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом (О. Кобилянська);
Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський);
Повз рейки стрілочниця йшла повільним і спокійним кроком (В. Сосюра);
При спокійному вдихові до легень дорослої людини надходить близько 500 см³ повітря (з навч. літ.);
Спокійні рухи;
// Який дозволяє уникнути турбот, незручностей, зберегти спокій.
Привітна й тиха своїм спокійним сімейним побитом, стала вона [хата] тепер притоном гульні п'яної (Панас Мирний).
2. Який не відчуває хвилювань, тривоги і т. ін., який перебуває в стані душевного спокою (про людину).
В душі Ломицького неначе випогодилось. Він був спокійний і думав, як приступити до діла (І. Нечуй-Левицький);
Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах (І. Франко);
Капітан стояв спокійний та величний, командуючи кораблем (Ю. Яновський);
// Власт. такій людині.
Запевнившись, що в хаті нема більше нічого “небезпечного”, він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз (М. Коцюбинський);
Його задуманість була спокійна і розважлива (Ю. Яновський);
– Дивуюся вашій поведінці. Вскочили в хату, кричите. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокійному тоні? (Григорій Тютюнник);
// Який виражає душевний спокій, врівноваженість.
Вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (М. Коцюбинський);
Переляк плямою пройшовся по завжди спокійному обличчі жінки, дихання її перейшло в прискорене схлипування (М. Стельмах);
Я бачу діда. В кабінеті він пише щось. Спокійний вид, у нього думи в струннім леті (В. Сосюра);
// У якому відсутні ознаки хвилювання, тривоги, занепокоєння і т. ін.
Крига взяв із стіни телефонну трубку й покликав своїх хлопців спокійним голосом, який вони завжди чули в боях (Ю. Яновський);
– Час нам обідати, – сказала Марта Кирилівна спокійним голосом, неначе між нею та дочкою нічого неприємного й не трапилось (І. Нечуй-Левицький).
3. Який має врівноважений характер (про людину); тихий сумирний.
Спокійний та тихий на вдачу, він не любив гурту, не любив крику, шуму та співів парубоцьких та дівчачих (І. Нечуй-Левицький);
Нута був спокійний, любив жарти і кпини, з робітниками поводився, як з добрими сусідами (І. Франко);
Він був спокійний, розсудливий і по змозі приховував свої почуття (Ю. Смолич);
// Власт. такій людині; такий, як у врівноваженої людини.
Коли хто спокійної вдачі, то терпить, хоч і погано йому жити (Леся Українка);
// Який не порушує спокою, не завдає турбот, клопоту оточуючим.
Тут чудесний, спокійний і чесний народ, з яким добре жити (М. Коцюбинський);
// Смирний (про тварин).
У безперервнім скорбнім русі все мимо, мимо, мимо... Ах!.. Дядьки в брилях суворовусі з огнем докору у очах... Тітки, бабусі та дівчата. Воли спокійні: “Цоб, цабе”... (В. Сосюра).
4. Який протікає в спокої (у 1 знач.), без тривог і клопотів.
Першого дня нічого не перестрілося війську козацькому, і спокійний був відпочинок уночі на степу (Марко Вовчок);
Синім благосним шатром розпростерлося небо, в спокійнім спочиванню лежать гори (Г. Хоткевич);
Надворі дощ шумить і плеще... Заснуло все спокійним сном (В. Сосюра);
// Не пов'язаний з турботами, клопотами.
Ніяка спокійна творча робота зараз неможлива (М. Коцюбинський);
Я вже не кажу про те, що писання споминів про таких близьких людей, якими були для мене і дядько і Ковалевський, не може вважатись спокійною роботою (Леся Українка);
// Сповнений спокою.
Іноді йому щастить, і його молоде “я” рухає думку. Іноді крізь молодість проглядає спокійна досвідченість життьового шляху (Ю. Яновський);
// Без різких температурних і погодних змін, коливань (про пори року, дня); тихий, лагідний.
Днина була лагідна, спокійна, хоч дитину винести (О. Кобилянська);
– Яка тиха і спокійна ніч, – сказав він, – ніби зовсім немає ніде людей (Ю. Яновський);
Осінь у плавнях тиха, спокійна. Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (О. Гончар).
5. Приємний для ока, який не дратує, не подразнює (про колір, світло).
Нові [будинки] пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Ірина Вільде);
Спокійні, навіть монотонні, з своїм однобарвним ромбоїдним .. рисунком, ровенські рядна і полтавські килими (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)