спокійненько
СПОКІЙНЕ́НЬКО.
Присл. до спокійне́нький.
До хазяїна! За наймита!.. Мати смутненька та тривожненька... А старший син одказав спокійненько на сю вісточку: – Добре, мамо (Марко Вовчок);
Старий схопив вірьовку, що висіла на тину, і, розмахуючи нею, як киргиз арканом, побіг на хлопців, що спокійненько собі говорили, поспиравшись на лопати (Григорій Тютюнник);
Розгулює [дядько] собі в порту спокійненько (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)