спокійний
БЕЗВІ́ТРЯНИЙ (про погоду, пору дня або року і т. ін. — без вітру), БЕЗВІ́ТРИЙ рідше; ШТИЛЬОВИ́Й (перев. про погоду на морі). Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день (Григрій Тютюнник); Погода передбачалась штильова і ясна (М. Трублаїні). — Пор. 4. спокі́йний, 4. ти́хий.
БЕЗТУРБО́ТНИЙ (який спокійно ставиться до труднощів життя, не переймається ними), БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗСУ́МНИЙ рідше; БЕЗЖУ́РНИЙ, НЕЖУРЛИ́ВИЙ рідше (не схильний до журби, який не журиться); БЕЗКЛО́ПІТНИЙ (який ні про що не клопочеться). Сміялася (лікарка) досхочу, як сміються молоді, здорові, безтурботні жінки (Л. Дмитерко); На чверть милі від Зборова стояв гомін, розносились гучні співи безпечного королівського жовнірства (Я. Качура); Безсумний сокіл, вихор-птиця, З журби, мов брат над братом, мовк (П. Грабовський); Безжурні, до нестями балакучі, У затишку чекаєте собі, Що ось ростимуть груші на вербі (Д. Павличко); Він, очевидячки, був не тільки нетужливий, але й нежурливий на вдачу (І. Нечуй-Левицький); — .. От і полонинка ся. Аж сміється, зелена. Рівнесенька така, веселенька. Безклопітна (Г. Хоткевич). — Пор. 1. спокі́йний.
БЕЗТУРБО́ТНИЙ (про час, пору життя — вільний від турбот, не обтяжений ними), БЕЗЖУ́РНИЙ, БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСУ́МНИЙ рідше. Притаєний шелест дикої груші нагадує йому дитинство, таке веселе і безтурботне (В. Кучер); Від службової казарми линула в простір степів пісня безжурної молодості (Я. Качура); Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Ю. Збанацький); Буде день наш безпечален, Бо одна у нас мета (М. Рильський); (Олена:) Минулося безпечне та світле щастя, мов пташечка, пролинуло, мов вихром пронеслося (М. Кропивницький); Почали ми тиху розмову — згадування. Згадали наші забавки давні дитячі, — пригадали й дівочі безсумнії часи (Марко Вовчок). — Пор. 3. спокі́йний, 1. щасли́вий.
НЕЯСКРА́ВИЙ (про світло, колір — приємний для ока, який не дратує), СПОКІ́ЙНИЙ, СТРИ́МАНИЙ. Неяскраве світло настільної лампи падало на диван, на частину підлоги (В. Собко); Нові (будинки) пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Ірина Вільде). — Пор. 2. те́плий, 1. тьмя́ний.
ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙ розм., ДЛЯ́ВИЙ розм., ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ЛІНЬКУВА́ТИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро — тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Під хатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); — Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, — розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м'яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів'я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов'язаних із захистом здоров'я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).
ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙ розм. рідко, КВОЛИЙ розм., МАРУДНИЙ розм., МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал.; ТИ́ХИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ (про річку, струмок — з повільною течією). Барж повільні каравани, І зачаровані лимани, І смутком виткані гаї — Все пропливає за кормою... (М. Нагнибіда); Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (І. Нечуй-Левицький); Високий рівень автоматизації сучасного виробництва зробив людину малорухливою (з журналу); Котиться й котиться дим... Блакитний, неспішний, він стелиться вусібіч низько (Є. Гуцало); Жерехи прудкі із сазанами і лящі ліниві золоті, і соми спокійні та уперті заходили... (І. Гончаренко); Коли навіть і поцілуються (актори) на кінець фільму, то й то якось знехотя, сонно-ледачі (О. Гончар); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Це було на далекому тихому Дінці (О. Досвітній); Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (переклад Лесі Українки). — Пор. 1. мля́вий.
СПОКІ́ЙНИЙ (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., заст. (який не виявляє страху). — Бачиш: вони чесно хліб заробляють, і встають, і лягають тихі, спокійні (Панас Мирний); — Проходьте сюди, — почувся густий спокійний голос (О. Гончар); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений, Та супокійний (І. Франко); Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (М. Коцюбинський); Вона як вздріла — всміхнулася, — дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтурбо́тний.
СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., РАХМА́ННИЙ рідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько — цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); — Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився (Тетяні) плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). — Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.
СПОКІ́ЙНИЙ (про життя, старість, сон і т. ін. — протікання якого нічим не порушується), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, МИ́РНИЙ, ІДИЛІ́ЧНИЙ, БЕЗБУ́РНИЙ поет. (Лікар:) Спокійне, впорядковане життя — найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Леся Українка); Його ж доля віднині — все життя от так грунями бігати, від погоней вічних ховатися, нічки не переспати, днини не мати супокійної (Г. Хоткевич); Ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (І. Цюпа); Огей тихо увіходить до своєї хати.. роздягається й лягає в ліжко. З другого кутка несеться мирне дихання дітей і дружини (О. Досвітній); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С. Васильченко). — Пор. 2. безтурбо́тний.
СПОКІ́ЙНИЙ (про воду, озеро, море і т. ін. — без хвиль), ТИ́ХИЙ, СУПОКІ́ЙНИЙ, ШТИЛЬОВИ́Й мор., ЗАШТИЛІ́ЛИЙ мор. (на якому встановився штиль, без хвиль). Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (Леся Українка); Він підійшов до води і глянув у тиху воду маленького плеса (М. Коцюбинський); Справжня мати.. Всім, хто в морі зазнав горя і пагуби, Супокійная гаване! (М. Зеров); Штильова смуга океану; Ані руху, ані вогника. Тільки глибинна, мертва, зибінь повільно вколисує шхуну на рівному гнучкому склі заштилілого моря (З. Тулуб). — Пор. безві́тряний, 4. ти́хий.
СТРИ́МАНИЙ (про людину — який уміє володіти собою, відзначається витримкою; про голос, тон тощо — який виражає витримку), ВИ́ТРИМАНИЙ, УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), ПОМІРКО́ВАНИЙ, ПОМІ́РНИЙ, МІ́РНИЙ рідше, РІ́ВНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм.; ХОЛОДНОКРО́ВНИЙ, СУХИ́Й (який не виявляє, не виражає емоцій). Завпед Пилип Данилович Кужіль — чоловік стриманий, мовчазний, урівноважений (О. Копиленко); Шахрай такий, як і всі. Але він витриманий неймовірно (Ю. Яновський); Тон листа врівноважений, слова скупі (П. Колесник); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Ю. Смолич); Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові (І. Нечуй-Левицький); (Теофіл:) Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка); Холоднокровний дуелянт; Йому ніколи не думалося, щоб цей сухий, завжди суворий Максим Половинка міг так ніжно, мало не мрійно говорити про машини (В. Собко). — Пор. 2. спокі́йний.
ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ рідше). А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т. Шевченко); — Хай хоч по смерті я мирно спочину в оселі спокійній (М. Зеров); Прокіп постукав у високі двері парадного входу кам'яного будинку на затишній вулиці (О. Десняк); По сонній водиці проміння блищиться (П. Куліш); Ми бродили вуличками тихого, напівсонного містечка (В. Дрозд).
ТИ́ХИЙ (майже непорушний, нерухомий), СПОКІ́ЙНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ (про день, вечір тощо). В тихім повітрі кожне слово було чути, як коло вуха (Г. Хоткевич); Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний, лапастий сніг (Ірина Вільде); З одного боку дрімав таємничий світ чорних велетнів-гір, з другого — лягло долі погідне море (М. Коцюбинський). — Пор. безві́тряний, 4. спокі́йний.
Словник синонімів української мови