сполошний
СПОЛОШНИ́Й, а́, е́. Стос. до сполоху ( див. спо́лох¹).
За центральну кульмінацію другої частини симфонії [Б. Лятошинського] править її середній епізод, що вривається зненацька.. То і сполошний дзвін тривоги, і кривавий зойк битви (Мист., 3, 1969, 29).
Словник української мови (СУМ-11)