сполучний
СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який скріплює, з’єднує, зв’язує що-небудь; признач. для сполучення.
У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу.. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (Наука.., 12, 1973, 45);
Сполучний канал.
∆ Сполу́чна ткани́на — тканина організму людини і більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну, живильну та захисну функції.
Розвиткові рака повинно передувати в місці його утворення ослаблення функцій сполучної тканини (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 269).
2. грам. Який служить для з’єднання, сполучення звуків, слів, речень.
Сполучний голосний; Сполучний звук; Сполучні слова.
3. уроч. Тісно зближений, згуртований; єдиний.
Пролунав дужий гетьманів голос: — Віднині і навіки з Москвою сполучні будьмо! — Навіки! — вибухнув майдан (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 4);
Серцями й думами сполучні І непохитні, мов граніт, — Ми з братом руським нерозлучні! Живем в союзі триста літ! (С. Ол., Вибр., 1959, 31).
СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́. Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь.
..для буржуазії вимога рівноправності націй дуже часто рівнозначна на ділі проповіді національної винятковості і шовінізму, дуже часто сполучна з проповіддю розділення і відчуження націй (Ленін, 25, 1972, 139).
Словник української мови (СУМ-11)