сполучний
СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́.
Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь.
СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення.
У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу .. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (з наук.-попул. літ.);
Сполучний канал.
2. лінгв. Який служить для з'єднання, сполучення звуків, слів, речень.
Власне складні слова утворюються або за допомогою сполучного звука або без нього (з навч. літ.);
Сполучний голосний;
Сполучний звук;
Сполучні слова.
3. уроч. Тісно зближений, згуртований; єдиний.
Серцями й думами сполучні.
Словник української мови (СУМ-20)