сполучний
СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́.
Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь.
СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення.
У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу .. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (з наук.-попул. літ.);
Сполучний канал.
2. лінгв. Який служить для з'єднання, сполучення звуків, слів, речень.
Власне складні слова утворюються або за допомогою сполучного звука або без нього (з навч. літ.);
Сполучний голосний;
Сполучний звук;
Сполучні слова.
3. уроч. Тісно зближений, згуртований; єдиний.
Серцями й думами сполучні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сполучний — сполу́чний прикметник з'єднувальний сполучни́й прикметник сумісний; якого можна з'єднати Орфографічний словник української мови
- сполучний — I спол`учний-а, -е. 1》 Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення. Сполучний канал. Сполучна тканина — тканина організму людини та більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну... Великий тлумачний словник сучасної мови
- сполучний — сполу́чна (зв’я́зуюча, жива́ і т. ін.) ла́нка між чим, чого. Те, що об’єднує, з’єднує кого-, що-небудь з кимсь, з чимсь; місток. Одне слово... Фразеологічний словник української мови
- сполучний — Сполу́чни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сполучний — СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який скріплює, з’єднує, зв’язує що-небудь; признач. для сполучення. У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу.. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (Наука.., 12, 1973, 45); Сполучний канал. Словник української мови в 11 томах