сполучний

Значення в інших словниках

1. сполучний — сполу́чний прикметник з'єднувальний сполучни́й прикметник сумісний; якого можна з'єднати Орфографічний словник української мови
2. сполучний — I спол`учний-а, -е. 1》 Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення. Сполучний канал. Сполучна тканина — тканина організму людини та більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну... Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполучний — СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́. Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь. СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення. У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу .. Словник української мови у 20 томах
4. сполучний — сполу́чна (зв’я́зуюча, жива́ і т. ін.) ла́нка між чим, чого. Те, що об’єднує, з’єднує кого-, що-небудь з кимсь, з чимсь; місток. Одне слово... Фразеологічний словник української мови
5. сполучний — СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який скріплює, з’єднує, зв’язує що-небудь; признач. для сполучення. У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу.. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (Наука.., 12, 1973, 45); Сполучний канал. Словник української мови в 11 томах