сполучний

СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який скріплює, з’єднує, зв’язує що-небудь; признач. для сполучення.

У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу.. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (Наука.., 12, 1973, 45);

Сполучний канал.

∆ Сполу́чна ткани́на — тканина організму людини і більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну, живильну та захисну функції.

Розвиткові рака повинно передувати в місці його утворення ослаблення функцій сполучної тканини (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 269).

2. грам. Який служить для з’єднання, сполучення звуків, слів, речень.

Сполучний голосний; Сполучний звук; Сполучні слова.

3. уроч. Тісно зближений, згуртований; єдиний.

Пролунав дужий гетьманів голос: — Віднині і навіки з Москвою сполучні будьмо! — Навіки! — вибухнув майдан (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 4);

Серцями й думами сполучні І непохитні, мов граніт, — Ми з братом руським нерозлучні! Живем в союзі триста літ! (С. Ол., Вибр., 1959, 31).

СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́. Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь.

..для буржуазії вимога рівноправності націй дуже часто рівнозначна на ділі проповіді національної винятковості і шовінізму, дуже часто сполучна з проповіддю розділення і відчуження націй (Ленін, 25, 1972, 139).