сполучний
сполу́чна (зв’я́зуюча, жива́ і т. ін.) ла́нка між чим, чого. Те, що об’єднує, з’єднує кого-, що-небудь з кимсь, з чимсь; місток. Одне слово, в християнськім віровченні Ісус відвів Іоанну роль сполучної ланки між Ветхим (Старим) Завітом та новим Царством, що гряде (З журналу); Важливою зв’язуючою ланкою між героями п’єси та їх односельчанами є гуцульський характер інтонацій (З газети); Ми міцно тримаємося за руки, наче жива ланка поколінь, і, здається, ніяка сила не зможе розірвати і розокремити нас (Ю. Щербак).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сполучний — сполу́чний прикметник з'єднувальний сполучни́й прикметник сумісний; якого можна з'єднати Орфографічний словник української мови
- сполучний — I спол`учний-а, -е. 1》 Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення. Сполучний канал. Сполучна тканина — тканина організму людини та більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну... Великий тлумачний словник сучасної мови
- сполучний — СПОЛУЧНИ́Й, а́, е́. Який можна поєднувати, суміщати з чим-небудь. СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який скріплює, з'єднує, зв'язує що-небудь; признач. для сполучення. У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу .. Словник української мови у 20 томах
- сполучний — Сполу́чни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сполучний — СПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який скріплює, з’єднує, зв’язує що-небудь; признач. для сполучення. У Кошаліні [Польща] створили бетон без цементу.. За сполучний матеріал править обпалене вапно і кремнезем (Наука.., 12, 1973, 45); Сполучний канал. Словник української мови в 11 томах