1. Фразеологічний словник української мови

сполох

би́ти / уда́рити на спо́лох. 1. Сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги. — Ну, та й ми не дрімаємо,— зауважив Явтух Судар,— розіслали гінців по селах, б’ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати… (О. Гончар). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати. “Там, де треба,— повчав він нас,— буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох” (І. Муратов); Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло).

як (мов) на спо́лох. Дуже швидко. Кузь не входив, а влітав у хату, наче на сполох (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполох — спо́лох 1 іменник чоловічого роду тривога спо́лох 2 іменник чоловічого роду спалах Орфографічний словник української мови
  2. сполох — Переполох, збентеження, тривога, с. паніка; сигнал тривоги, ґвалт. Словник синонімів Караванського
  3. сполох — див. блиск; спалах Словник синонімів Вусика
  4. сполох — [сполох] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сполох — I -у, ч. 1》 Тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох. 2》 Сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (нападу ворогів, пожежі і т. ін.). Бити на сполох — а) подавати сигнал тривоги, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сполох — СПО́ЛОХ¹, у, ч. 1. Тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох. Одні стоять, мов тороплені, другі метушаться на місці, мов рятунку шукають .. А ватажок ще й глузує, бачачи такий сполох (М. Словник української мови у 20 томах
  7. сполох — ПЕРЕЛЯ́К (відчуття страху), ЛЯК, ПЕРЕПОЛО́Х, СПО́ЛОХ, ПЕРЕ́СТРАХ розм. Мотря з переляку залізла на печі аж у куток (Панас Мирний); Бідна дівчина аж злякалась і з ляку ніби заніміла (І. Нечуй-Левицький); Малий Мирон так і остовпів з наглого переполоху (І. Словник синонімів української мови
  8. сполох — Споло́х, -ло́ху, -хові; -ло́хи, -хів, на споло́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сполох — СПО́ЛОХ¹, у, ч. 1. Тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох. Одні стоять, мов тороплені, другі метушаться на місці, мов рятунку шукають.. А ватажок ще й глузує, бачачи такий сполох (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. сполох — Споло́х, -ху м. Испугъ. Словник української мови Грінченка