спорий
СПО́РИЙ, а, е.
1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність).
Де руки і охота, там спора робота (Укр.. присл.., 1963, 273);
Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла, Промені, 1951, 87).
2. рідко. Досить великий за розміром, об’ємом.
Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (Україна.., І, 1960, 282);
Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61);
Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (Наука.., 8, 1971, 32).
Словник української мови (СУМ-11)