спорий
СПО́РИЙ, а, е.
1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність).
Де руки і охота, там спора робота (прислів'я);
Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Н. Забіла).
2. рідко. Досить великий за розміром, об'ємом.
Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (з публіц. літ.);
Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (І. Франко);
Від матері дістав спорий шматок хліба (Б. Лепкий);
Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)