спорожнений

СПОРО́ЖНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спорожни́ти.

Здорова пляшка вже була спорожнена (Н.-Лев., IV, 1956, 206);

За столом сидів Симкович і вже клював носом. Перед ним стояла наполовину спорожнена пляшка (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 250);

Рушив потяг назад не спорожнений. Бо місто було голодне, і йому замість хліба прислали дітей… (Ю. Янов., І, 1958, 74).

2. у знач. прикм. Нічим не заповнений; пустий, порожній.

Онисія Степанівна забирала спорожнені миски (Н.-Лев., III, 1956, 107);

Спорожнені діжки раз у раз спускалися по воду (Кач., II, 1958, 481);

// Ніким не зайнятий; вільний.

Тільки кінь жовнірський, немов здичавіла тварина, на дибках обернувся й страшним стрибком поніс.. спорожнене сідло (Ле, Україна, 1940, 286).

Значення в інших словниках

1. спорожнений — споро́жнений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спорожнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спорожнити. 2》 у знач. прикм.Нічим не заповнений; пустий, порожній. || Ніким не зайнятий; вільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спорожнений — СПОРО́ЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спорожни́ти. Здорова пляшка вже була спорожнена (І. Нечуй-Левицький); За столом сидів Симкович і вже клював носом. Перед ним стояла наполовину спорожнена пляшка (М. Ю. Тарновський); Рушив потяг назад не спорожнений.  Словник української мови у 20 томах
4. спорожнений — ПОРО́ЖНІЙ (про посудину, вмістище, приміщення — нічим не заповнений; про місце — ніким, нічим не зайнятий), ПУСТИ́Й, ВІ́ЛЬНИЙ, НЕЗА́ЙНЯТИЙ, СПОРОЖНІ́ЛИЙ, СПОРО́ЖНЕНИЙ, СПУСТІ́ЛИЙ (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь, чимсь); ГО́ЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови