спорожнений
СПОРО́ЖНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до спорожни́ти.
Здорова пляшка вже була спорожнена (І. Нечуй-Левицький);
За столом сидів Симкович і вже клював носом. Перед ним стояла наполовину спорожнена пляшка (М. Ю. Тарновський);
Рушив потяг назад не спорожнений. Бо місто було голодне, і йому замість хліба прислали дітей... (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм. Нічим не заповнений; пустий, порожній.
Онисія Степанівна забирала спорожнені миски (І. Нечуй-Левицький);
Спорожнені діжки раз у раз спускалися по воду (Я. Качура);
// Ніким не зайнятий; вільний.
Тільки кінь жовнірський, немов здичавіла тварина, на дибках обернувся й страшним стрибком поніс .. спорожнене сідло (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)