спорожніти

СПОРОЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; опорожніти, випорожнитися.

Розпозичав [Охрім] гроші то тому, то іншому, ще до того й погуляти любив, та й не схаменувся, як подвір’я спустіло і ковані скрині спорожніли (Вовчок, І, 1955, 95);

Останній ківш спорожнів. Метал заповнив усе (Собко, Біле полум’я, 1952, 285);

// Стати ніким не зайнятим, не заповненим, звільнитися від чиєї-небудь присутності.

Сигнал сповістив про початок уроку. Коридор миттю спорожнів (Багмут, Щасл. день.., 1951, 20);

Берег спорожнів, рибалки пішли геть (Ю. Янов., II, 1958, 191).

2. перен. Відчути себе духовно спустошеним, нездатним до активної творчої діяльності.

Як спорожнів, спустів я нині..! Як живу Одноманітно! (Рильський, Поеми, 1957, 37).

Значення в інших словниках

1. спорожніти — спорожні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спорожніти — док., спустіти, випорожнитися, о. осиротіти, р. вилюдніти; (- місто) обезлюдіти.  Словник синонімів Караванського
3. спорожніти — -ію, -ієш, док. 1》 тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; спорожніти, випорожнитися. || Стати ніким не зайнятим, не заповненим, звільнитися від чиєї-небудь присутності. 2》 перен. Відчути себе духовно спустошеним, нездатним до активної творчої діяльності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спорожніти — СПОРОЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; опорожніти, випорожнитися. Розпозичав [Охрім] гроші то тому, то іншому, ще до того й погуляти любив, та й не схаменувся...  Словник української мови у 20 томах
5. спорожніти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.  Словник синонімів української мови
6. спорожніти — Спорожні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опустѣть. Млин молов, під льодом спорожніло, то й гуготить, як їдеш. Волч. у.  Словник української мови Грінченка