спочивок

СПОЧИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що спочи́нок.

Ніч криє і місто, і табір ворожий.. Поснули усі до спочивку охочі (Л. Укр., І, 1951, 112);

Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Хотк., І, 1966, 164);

Знесилені втомою, попадають [малолітки] десь під лісосмугою просто в грязюку, на короткий спочивок (Гончар, Бригантина, 1973, 109).

Без спочи́вку — те саме, що Без спочи́нку ( див. спочинок).

[Матвій:] А він.. нарівні зо всіма роботу всяку робе [робить]; одпочиватиму, каже, як умру. [Всі:] Надто працював, без спочивку (К.-Карий, II, 1960, 164);

[Микита:] Ох, нене ж моя ріднесенька, нащо ти мене породила? ..Маю я без спочивку страждати!.. (Кроп., І, 1958, 117);

Іти́ на спочи́вок — те саме, що Іти́ на спочи́нок ( див. спочи́нок).

— Та по панщині усі додому, до своєї хати, ідуть на спочивок (Вовчок, І, 1955, 149).

Значення в інших словниках

1. спочивок — спочи́вок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спочивок — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
3. спочивок — -вку, ч., розм. Те саме, що спочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спочивок — СПОЧИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що спочи́нок. Ніч криє і місто, і табір ворожий .. Поснули усі до спочивку охочі (Леся Українка); Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. спочивок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.  Словник синонімів української мови
6. спочивок — Спочивок, -вку м. = спочив. Рудч. Чп. 254. Там собі безпечне девятого дня спочивок має. ЗОЮР. І. 37.  Словник української мови Грінченка