спочутливо

СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутли́вий.

— Чого це вам, тітко? — спитала Ярина спочутливо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 282);

Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (Горд., II, 1959, 232).

Значення в інших словниках

1. спочутливо — спочутли́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. спочутливо — рідко. Присл. до спочутливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочутливо — СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутли́вий. – Чого це вам, тітко? – спитала Ярина спочутливо (П. Панч); Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (К. Гордієнко); Галю спочутливо одвели баби в бабинець, сплакану, понєваж при кожнім ділі свій бабинець є (Л. Костенко).  Словник української мови у 20 томах