спочутливо
СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутли́вий.
— Чого це вам, тітко? — спитала Ярина спочутливо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 282);
Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (Горд., II, 1959, 232).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спочутливо — спочутли́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- спочутливо — рідко. Присл. до спочутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спочутливо — СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутли́вий. – Чого це вам, тітко? – спитала Ярина спочутливо (П. Панч); Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (К. Гордієнко); Галю спочутливо одвели баби в бабинець, сплакану, понєваж при кожнім ділі свій бабинець є (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах