спочутливо
СПОЧУТЛИ́ВО, рідко.
Присл. до спочутли́вий.
– Чого це вам, тітко? – спитала Ярина спочутливо (П. Панч);
Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (К. Гордієнко);
Галю спочутливо одвели баби в бабинець, сплакану, понєваж при кожнім ділі свій бабинець є (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спочутливо — спочутли́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- спочутливо — рідко. Присл. до спочутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спочутливо — СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутли́вий. — Чого це вам, тітко? — спитала Ярина спочутливо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 282); Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (Горд., II, 1959, 232). Словник української мови в 11 томах