справджений
СПРА́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́вдити.
Сидів [Яць] на лаві, опершися обома ліктями о стіл і стискаючи в обіймах свої справджені мрії, свій мільйон (Фр., II, 1950, 235);
Наша дума, наша пісня — Справджені надії! (Рильський, III, 1961, 27).
Словник української мови (СУМ-11)