справді

СПРА́ВДІ.

1. присл. У дійсності, насправді, дійсно.

І згадував літа свої Давнії, благії… Де, як, коли і що робилось? Було що справді, а що снилось..! (Шевч., II, 1953, 27);

А він: — Так се справді ви тут? Ми чули, та віри не йняли. Брат ваш дуже за вами журиться (Вовчок, І, 1955, 11);

Не знаю, чи справді воно так, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами.. — вже не пригадаю (Довж., І, 1958, 65);

Так сміється, що не можна зрозуміти, чи жартує чоловік, чи й справді жде копійчину (Стельмах, І, 1962, 258);

Героїка Вітчизняної війни — це справді невичерпне чисте джерело. З нього черпають і будуть черпати силу духу і стійкість нові й нові покоління радянських людей (Ком. Укр., 6,1975, 20).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження достовірності висловлювання; відповідає за значенням словам: дійсно, насправді.

Дівчинка, справді, як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко (Вовчок, І, 1955, 66);

— А ходімо, справді, ще раз до матері, — сказала Горпина (Мирний, III, 1954, 43);

— Але, справді, уявіть собі, що кожен наш землероб виростив два плодових дерева… (Довж., І, 1958, 486);

Справді, незабаром комітетчики з’єдналися з усім збройним робітничим загоном з цукрового заводу (Стельмах, II, 1962, 194).

Спра́вді ж; Спра́вді ж бо; Та й спра́вді; Та й спра́вді ж бо — уживається для підтвердження чого-небудь, для запевнення в чомусь.

— Так Дарці ж я не присягалась, ні, справді ж, нічого не обіцяла, а Зоні перед олтариком заприсяглась! (Л. Укр., III, 1952, 659);

На полу спить панна Олена.. Та й справді ж бо краля була! (Кв.-Осн., II, 1956, 202).

3. у знач. пит. частки. Уживається для вираження сумніву в чому-небудь.

[Зет:] Заспівав би, а ми послухали б отак між ділом. [Орфей:] Справді? Ще? (Л. Укр., І, 1951, 447);

— Справді? — здивовано звела брови Ясногорська. — Тільки один-єдиний раз? На все життя? (Гончар, III, 1959, 196);

— Ой, то ти красуня в мене? — не прикидаючись, здивувався і зрадів Бараболя. — Справді? — засоромлено одвертається від нього і, пригинаючись, заглядає в шматочок дзеркала, вмощеного в стіну (Стельмах, II, 1962, 292).

Значення в інших словниках

1. справді — Дійсно, уроч. воістину.  Словник синонімів Полюги
2. справді — спра́вді прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. справді — пр., насправді, насправжки, дійсно, в дійсності, істинно, ур. воістину, д. доправди, направду, всправжки; (знати) по-справжньому; як ч. СПРАВДІ? невже?  Словник синонімів Караванського
4. справді — I дійсно, направду, насправді Фразеологічні синоніми: в дісності; справді ж; справді ж бо; та й справді; та й справді ж бо II див. щоправда  Словник синонімів Вусика
5. справді — 1》 присл.У дійсності, насправді, дійсно. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження достовірності висловлювання; відповідає за значенням словам: дійсно, насправді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. справді — СПРА́ВДІ. 1. присл. У дійсності, насправді, дійсно. І згадував літа свої Давнії, благії... Де, як, коли і що робилось? Було що справді, а що снилось..! (Т. Шевченко); А він: – Так се справді ви тут? Ми чули, та віри не йняли.  Словник української мови у 20 томах
7. справді — НАСПРА́ВДІ (у відповідності до реального стану речей), СПРА́ВДІ, ДІ́ЙСНО, У ДІ́ЙСНОСТІ, ФАКТИ́ЧНО, ПРАКТИ́ЧНО, ДЕ-ФА́КТО книжн., НАСПРА́ВЖКИ (НАВСПРА́ВЖКИ) розм.; ПО СУ́ТІ (перев. при уточненні); НАЯВУ́ (не в мріях, не уві сні).  Словник синонімів української мови
8. справді — Спра́вді, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. справді — Справді нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Пішов я на другий день, аж справді повнісінький, улень самих пятаків. ЗОЮР. І. 134.  Словник української мови Грінченка