спразнити

СПРАЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., заст.

1. перех. Скасувати.

Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Вовчок, VI, 1956, 217).

2. неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи.

П’ятницю спостила, неділю спразнила (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. спразнити — спразни́ти дієслово доконаного виду скасувати; провести час святково, не працюючи арх.  Орфографічний словник української мови
2. спразнити — -ню, -ниш, док., заст. 1》 перех. Скасувати. 2》 неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спразнити — СПРАЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. що. Скасувати. Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Марко Вовчок). 2. Провести якийсь час святково, не працюючи. П'ятницю спостила, неділю спразнила (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. спразнити — Спразни́ти, -зню́, -ниш гл. Не работать, провести по праздничному (день). Пятницю спостила, неділю спразнила. Чуб. V. 525.  Словник української мови Грінченка