сприймаючий
СПРИЙМА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сприйма́ти;
// У знач. прикм.
І. П. Павлов показав, що вся мозкова кора являє собою суцільну сприймаючу поверхню, яка складається з ряду сприймаючих ділянок, що дістали назву аналізаторів (Курс патології, 1956, 21);
// у знач. ім. сприйма́ючий, чого, ч. Той, хто сприймає, або те, що сприймає що-небудь.
Кутова швидкість відносного руху об’єкта і сприймаючого є міра сприймання швидкості цього руху (Рад. психол. наука.., 1958, 42).
Словник української мови (СУМ-11)