спряження

СПРЯ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спряга́ти.

Коли б хто завдав собі працю спрягати.. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: «католицький панславізм» (Фр., Публіцистика, 1953, 32);

Місце спряження головної і допоміжної ріжучих кромок називається вершиною різця (Різальні інстр.., 1959, 20).

2. Спосіб з’єднання, скріплення частин, деталей механізмів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. спряження — спря́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спряження — -я, с. 1》 Дія за знач. спрягати. 2》 Спосіб з'єднання, скріплення частин, деталей механізмів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спряження — СПРЯ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спряга́ти. Коли б хто завдав собі працю спрягати .. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів...  Словник української мови у 20 томах