спрямовуючий

СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямо́вувати.

2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь.

В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2).

3. у знач. прикм. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку.

Значення в інших словниках

1. спрямовуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спрямовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спрямовуючий — СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. Спрямовуюча сила. 2. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку. Спрямовуючий характер діяльності.  Словник української мови у 20 томах