спрямовуючий
СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямо́вувати.
2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь.
В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2).
3. у знач. прикм. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрямовуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спрямовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямовуючий — СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. Спрямовуюча сила. 2. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку. Спрямовуючий характер діяльності. Словник української мови у 20 томах