спрямування
СПРЯМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрямува́ти.
Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60).
2. Напра́вленість; на́прямок.
Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів, дають правильне спрямування каналові… (Гончар, Тронка, 1963, 262);
— Я стою вже перед захистом диплома, і мої наміри мають інше спрямування (Рибак, Час.., 1960, 184);
Під впливом Горького сформувався задум, головне ідейне спрямування таких значних творів, як «Гомоніла Україна» Петра Панча, романів з циклу «Україна» Івана Ле (Рад. літ-во, 9, 1968, 3).
Значення в інших словниках
- спрямування — спрямува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрямування — [спр'амуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- спрямування — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямувати. 2》 Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Не було тут богів, бо найпершими святощами для людей ставали камінь і море, а потім – човни; з живих істот шанувалися тільки риби, про них співано гімнів і пісень, рибам поклонялися... Словник української мови у 20 томах
- спрямування — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. Словник синонімів української мови
- спрямування — Спрямува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)